Не варто говорити про "кінець історії": чому після BTC завжди з'являються нові можливості?

Останнім часом, розмірковуючи про цю хвилю хайпу навколо meme-коїнів, раптом з’явилася одна думка: Сила трафіку дуже потужна, але мудрість трафіку? Га-га.

Далі копаючись у цій ідеї, я дедалі більше усвідомлював одне — ті самі “кінці історії”, які щороку проголошують, насправді повна нісенітниця.

Пам’ятаєте теорію японського вченого Фукуями? Кожен цикл, коли доходить до кінця, завжди є купа людей, які розчаровано йдуть з ринку, бурмочучи: “Монет надто багато”, “Ринок вже наситився”, “Нових можливостей більше не буде”.

Після США не буде більше демократії.
Після BTC не буде більше криптовалют.
Після ETH не буде більше публічних смарт-контрактних ланцюгів.
Після якогось meme — більше не буде мем-коїнів.

Усе це — неправда.

BTC не кінець, а початок

BTC ніколи не був крапкою в історії криптовалют, це знак оклику, це пролог.

Ось складна діалектична задача: як одночасно вірити в “унікальність BTC” і “вічну наявність можливостей на крипторинку”? Здається, що ці два твердження суперечать одне одному, але насправді це дві сторони однієї медалі.

Повернемося до тієї хвилі ICO у 2017 році. Тоді монет було мало, а грошей багато, дисбаланс попиту й пропозиції створив бульбашку.

А далі? Масове виробництво ERC-20, інскрипшени, запуск токенів без бар’єрів на лаунчпадах… Пропозиція монет вибухнула, щодня з’являються тисячі нових монет. Здавалося б, ринок вже давно мав би бути перенасиченим?

Але ні.

Коли всі думають “нічого цікавого більше немає”, завжди знаходиться хтось кмітливіший, хто вигадає нову фішку і створить чергову історію миттєвого збагачення.

Дефіцитне — не монета, а можливість

Суть у тому, що: дефіцитним ніколи не була сама монета, а саме можливість заробити.

Скільки б монет не випускали й як швидко б це не робили, цього ніколи не вистачить, щоб задовольнити жадібне прагнення ритейлу і спекулянтів до “дефіцитності збагачення”. Гроші женуться не за монетами, а за ілюзією — “цього разу пощастить саме мені”.

Поки гарячі гроші женуться за цим, ринок завжди матиме простір для нових можливостей. А дефіцитність заробітку — вічна, тому й гонитва за нею не має кінця.

Ця гра — як осел на млині. Осел із зав’язаними очима, щоб дістатися до жменьки сіна попереду, якої він ніколи не дістане, крутиться по колу без зупину.

Ти ніколи не можеш сказати, що цей млин, який зараз крутить осел, — останній.

Млин народжується завдяки ослу

Ті, хто бачить суть гри і має змогу створювати правила, завжди знайдуть можливість збудувати новий млин, щоб осел далі бігав по колу.

Поки осли плодяться без кінця, можливості будувати млини (створювати ігри) теж будуть завжди.

Млин існує завдяки ослу, а не осел через млин.
Як і те, що спочатку виникає “лох”, якого можна стригти, а потім вже з’являється “стригун”; а не навпаки.

Чому з’являються нові й нові ігри з крутінням млина? Бо засліплені осли досі бігають, не шкодуючи сил.

Кожна нова гра красиво пакується під “цього разу буде інакше”, “секрет багатства”, а потім масово розкручується.

Жорстока правда

Реальність жорстока: мрія про швидке збагачення, за якою женуться гарячі гроші, у більшості випадків завершується збитками й втратою всього.

Життя осла має межу, а ігри — ні. Гнатися за безмежним, маючи обмежене життя, — згубно! (перефразовуючи одну стару мудрість)

У підсумку, по-справжньому великі гроші завжди заробляють три типи гравців:

• Власники млинів
• Організатори гри
• Платформи, які продають мрії

Ось основна логіка крипторинку. Після BTC можливості не зникають — вони просто з’являються під новим виглядом. Зрозумівши це, ти зрозумієш, чому “кінець історії” — це завжди жарт.