PE, PB, PS — не можете розібратися у різниці? Огляд англійського значення коефіцієнтів ціни до прибутку, балансової вартості та продажів і їх практичного застосування

Чому інвестування в акції вимагає розуміння коефіцієнта ціна-прибуток

У інвестиціях у акції, коефіцієнт ціна-прибуток (PE/PER) є головним показником оцінки вартості акцій. Незалежно від того, чи ви професійний інвестиційний консультант, чи розсіяний інвестор, цей показник незамінний — він прямо вказує, чи є поточна ціна акції дешево або дорого, чи варто її купувати.

Ядро логіки коефіцієнта ціна-прибуток дуже просте: він відображає, скільки років потрібно, щоб окупити вартість акції за рахунок прибутку. Цей показник зрозумілий і достатньо науковий, тому став універсальним інструментом оцінки для інвесторів у всьому світі.

Повна англійська назва та логіка обчислення коефіцієнта ціна-прибуток

Повна англійська назва — Price-to-Earning Ratio, скорочено PE або PER. Українською також називають “ціна-прибуток”, ці три назви означають одне й те саме.

Обчислюється коефіцієнт простою формулою: ціна акції ÷ прибуток на акцію (EPS) = коефіцієнт ціна-прибуток

Або на рівні компанії: ринкова капіталізація ÷ чистий прибуток, належний звичайним акціонерам = коефіцієнт ціна-прибуток

Зазвичай використовуємо перший метод. Наприклад, якщо ціна акції компанії становить 100 юанів, а прибуток на акцію за 2023 рік — 10 юанів, тоді коефіцієнт буде 100 ÷ 10 = 10. Що означає це число? Воно показує, що за поточного рівня прибутковості потрібно 10 років, щоб окупити поточну ринкову вартість акції.

Три типи коефіцієнта ціна-прибуток і сфери застосування

Залежно від обраних даних EPS, коефіцієнт поділяється на три основні типи. Розуміння їх різниці допоможе вам точніше оцінити акції.

Перший: статичний коефіцієнт ціна-прибуток (історичний коефіцієнт)

Обчислюється за минулий рік на основі річного EPS, формула: ціна акції ÷ річний EPS. Дані стабільні, але цей показник реагує повільно і може запізнюватися. Наприклад, минулорічний звіт показав EPS у 15 юанів, а ціна акції вже зросла на 50%, тоді розрахунок за минулий EPS вже не відображає реальну ситуацію.

Другий: ковзний коефіцієнт ціна-прибуток (TTM, Trailing Twelve Months)

Цей показник використовує суму EPS за останні 12 місяців, також називається “Trailing Twelve Months” (TTM). Формула: ціна акції ÷ сума EPS за останні 4 квартали. Оскільки публікуються квартальні фінансові звіти, фактично беруться дані за останні чотири квартали. Цей метод більш оперативний і краще відображає останню діяльність компанії.

Третій: динамічний коефіцієнт ціна-прибуток (прогнозний)

Обчислюється за прогнозами аналітиків або аналітичних агентств щодо майбутнього EPS: ціна акції ÷ прогнозований річний EPS. Здається, що він відображає майбутнє, але проблема у тому, що прогнози різних аналітиків часто відрізняються і можуть бути завищеними або заниженими, тому цей показник менш надійний.

Для порівняння можна так зрозуміти: статичний коефіцієнт — найконсервативніший, але найзапізніліший; ковзний — більш своєчасний і точний; динамічний — найпередбачливіший, але найменш надійний.

Як визначити, чи високий чи низький коефіцієнт ціна-прибуток

Зіставляючи значення коефіцієнта, важливо мати орієнтир для порівняння. Зазвичай використовують два підходи.

Порівняння з конкурентами в галузі

Різниця у коефіцієнтах між галузями може бути значною. Наприклад, у нових технологічних компаній PE може сягати 50, тоді як у зрілих виробничих — лише 8. Це не означає, що зріла галузь дешевша, а лише що її особливості інші. Тому порівнювати потрібно з компаніями однієї галузі, близькими за розміром і характеристиками.

Наприклад, у сфері виробництва чіпів три компанії: A — PE 13, B — PE 8, C — PE 47. У такому випадку A — посередині, і її оцінка є більш збалансованою.

Порівняння з історичними даними

Дивлячись на поточний коефіцієнт і його динаміку за минулі роки, можна визначити, чи акція зараз переоцінена або недооцінена. Якщо поточний PE нижчий за 90% рівня за останні 5 років, це може свідчити про недооцінку; якщо вище за 95%, — про переоцінку. Такий підхід простий і ефективний для довгострокових інвесторів.

Практична цінність графіка “річки” коефіцієнта ціна-прибуток

Графік “річки” коефіцієнта ціна-прибуток — це візуальний інструмент, що показує, де знаходиться ціна акції у межах історичних оцінок.

Принцип його побудови: ціна акції = прибуток на акцію × коефіцієнт ціна-прибуток. На основі історичних максимумів, мінімумів і середніх рівнів малюються горизонтальні лінії, що утворюють “річку”. Поточна ціна акції, розташована у цій “річці”, дозволяє визначити, чи переоцінена вона, чи недооцінена.

Якщо ціна знаходиться нижче за “річку”, це означає, що вона у зоні недооцінки, і зазвичай це хороший момент для покупки. Але потрібно пам’ятати, що недооцінка не гарантує зростання — багато факторів впливають на ціну, і коефіцієнт ціна-прибуток — лише один із них.

Три основні обмеження коефіцієнта ціна-прибуток

Хоча цей показник корисний, інвестори повинні усвідомлювати його недоліки.

Обмеження 1: ігнорування боргів компанії

Коефіцієнт базується лише на прибутку і не враховує боргове навантаження. Дві компанії з однаковим EPS можуть мати різний рівень ризику: одна — з високим боргом, інша — без боргів. При економічних спадах або підвищенні відсоткових ставок високоборгові компанії зазнають більшого удару. Тому порівнювати PE без урахування боргів неправильно.

Обмеження 2: важко визначити, що є високим або низьким

Високий PE не завжди означає “пікову” або “перебільшену” ціну. Іноді високий PE — це тимчасовий ефект через слабкі результати, але з хорошим фундаментом, або через очікування високого зростання у майбутньому. Тому потрібно аналізувати ситуацію детальніше, а не механічно судити.

Обмеження 3: неможливість оцінити компанії без прибутку

Для стартапів і біотехнологічних компаній, що ще не отримують прибуток, PE не застосовний. У таких випадках використовують інші показники, наприклад, співвідношення ціна-активи (PB) або ціна-доходи (PS).

Вибір і застосування PE, PB, PS

Ці три показники мають свої особливості і підходять для різних типів компаній.

PE (ціна-прибуток) — для стабільних прибуткових компаній: формула — ціна акції ÷ прибуток на акцію. Чим вищий PE, тим дорожча оцінка. Найкраще підходить для компаній із стабільним і прогнозованим прибутком.

PB (ціна-активи) — для циклічних компаній: формула — ціна акції ÷ балансову вартість на акцію. Якщо PB < 1, компанія може бути недооцінена (продана нижче балансової вартості). Використовується у банків, нерухомості та інших циклічних секторів.

PS (ціна-доходи) — для компаній без прибутку: формула — ціна акції ÷ доходи на акцію. Чим вищий PS, тим дорожча оцінка. Особливо корисний для нових галузей і стартапів, що ще не мають стабільного прибутку.

Ці три показники доповнюють один одного. Розумний інвестор підбирає інструменти залежно від особливостей компанії: стабільний прибуток — PE, циклічність — PB, відсутність прибутку — PS. Освоївши цю логіку, ви зробите свої стратегії інвестування більш чіткими.