Web2 команда давно звикла до способу роботи vibe coding — покладатися на інтуїцію, відчуття та ітерації для просування розробки, а не бути обмеженими через надмірну інженерію. То в чому ж проблема, чому екосистема Web3 досі наполягає на традиційних строгих процесах?

Можливо, через тиск на відповідність вимогам, питання безпеки фінансів або просто через те, що культура розробки ще не встигла наздогнати. Але чесно кажучи, якщо Web2 довели, що цей підхід працює, чи не варто і розробникам та командам Web3 задуматися про його запозичення? Звісно, це не означає ігнорувати аудит і безпеку, а радше — у межах базового рівня залишити місце для інновацій та гнучкості. Все більше проектів Web3 усвідомлюють, що темп важливіший за ідеальність.