Цінові ланцюги більше не зосереджені лише на зниженні витрат — їх переробляють навколо безпеки та стійкості. Це означає фундаментальну зміну у тому, як функціонують глобальні виробничі мережі, виходячи за межі традиційних грошових систем у фізичну економіку.

Рамки Золтана підкреслюють цю трансформацію як критичну структурну зміну. Історично корпорації оптимізували кожен вузол своїх ланцюгів постачання для максимальної ефективності: найнижчі витрати, найшвидша доставка, мінімальні запаси. Але геополітична напруга — торгові війни, санкції, регіональні конфлікти — виявила вразливості у гіпероптимізованих системах.

Сучасна реальність вимагає іншого підходу. Компанії тепер готові прийняти вищі операційні витрати, довші терміни поставки та надлишкові запаси, якщо це забезпечує доступ до критичних ресурсів і зменшує ризик перебоїв у постачанні. Nearshoring, onshoring і стратегічна надмірність стали конкурентними перевагами, а не неефективністю.

Ця реструктуризація має макроекономічні наслідки, що поширюються на ринки, включаючи цифрові активи. Коли цінові ланцюги звужуються і розпадаються, зростають інфляційний тиск, змінюються моделі розподілу капіталу, коригуються ризикові премії. Розуміння цієї парадигмальної зміни допомагає пояснити ширші ринкові динаміки, що формують сучасний економічний ландшафт.