$PI ‌Воно з’явилося в той момент, про який ти ніколи не розповідав нікому. Можливо, після роботи в глибоку ніч, ти присів біля узголів’я ліжка у своїй орендованій кімнаті, світло екрана телефону падало тобі в обличчя, і ти мимоволі одним дотиком торкнувся того значка із блискавкою. Того дня не було нічого особливого — так само, як і вчора. І, мабуть, завтра буде так само. Ти нічого особливо не очікував, просто відчував: — Ну, принаймні, це ж безкоштовно.

Пізніше ти переїхав у інше місто, змінив роботу, і люди поруч змінювалися знову та знову. Той застосунок займав у твоєму телефоні зовсім небагато місця: інколи ти відкривав його, інколи забував. Ти не розповідав про нього надто багатьом, бо боявся, що над тобою сміятимуться. Ти й не відмовлявся — бо й сам не знав, для чого саме відмовлятися: зрештою, ти ж нічого не вклав.

Згодом ти побачив, що зовні здійнявся справжній галас. Хтось казав, що воно обнулено, хтось писав довгі тексти й лаяв його як шахрайство, а хтось виставляв скріншоти зі “зачисткою” та оголошував: “Нарешті визволився”. Ти опустив погляд на ту низку цифр, яку встиг накопичити — і це було дуже спокійно. Ти не продав і не докуповував. Ти не міг чітко пояснити чому, просто відчував: — Ти вже так довго чекав, не варто зупинятися саме на цьому.

Ще через деякий час ти опинився в дуже маленькому продуктовому магазинчику біля будинку й побачив на касі наклеєний папірець: “Приймаємо платежі Pi”. Ти завмер на кілька секунд, а потім купив пляшку води. Виходячи надвір, ти відчув, що сонце — чудове. Ти раптом згадав той далекий вечір — глибоку ніч, коли екран телефону світив, ти був виснажений, але все одно торкнувся того значка одним дотиком.

Того вечора ти нічого не продумував. Але насправді ти прийняв дуже важливе рішення.