У ІІ кварталі 2026 року світовий ринок сирої нафти пережив драматичні коливання. Ф’ючерси на WTI знизилися майже на 15 % за квартал, а лише у червні падіння перевищило 18 %. Ф’ючерси на Brent впали більш ніж на 19 % у ІІ кварталі, а у червні обвалилися на 21 % — це найбільше місячне зниження з часів шоку COVID-19 у березні 2020 року. Станом на 1 липня 2026 року ф’ючерси на WTI становили $69,50 за барель, а Brent — $72,92 за барель.
За цими зниженнями стояли швидке згортання геополітичних премій за ризик і фундаментальна переоцінка балансу пропозиції та попиту. Відкриття Ормузької протоки після блокади, зміна військової напруги між США та Іраном у напрямку меморандуму про взаєморозуміння, безперервне збільшення виробництва ОПЕК+, а також зниження глобальних прогнозів попиту — усі ці фактори переплелися, формуючи повний наратив цін на нафту у ІІ кварталі.
Чому геополітичні премії за ризик так швидко зникли у ІІ кварталі?
Протягом першої половини 2026 року логіка ціноутворення на ринку сирої нафти різко змінилася з «геополітично обумовленої» на «фундаментально обумовлену».
Після початку конфлікту на Близькому Сході наприкінці лютого Ормузька протока була фактично заблокована. Ця ключова енергетична артерія, через яку щоденно проходить близько 17 млн барелів сирої нафти — майже третина світової морської торгівлі нафтою — була паралізована, що підняло Brent майже до $120 за барель. Тоді ринок платив геополітичну премію за ризик у розмірі $10–$20 за барель за перебої у ланцюгах постачання.
Однак на початку ІІ кварталу ця премія швидко зникла. 17 червня США та Іран оприлюднили повний текст меморандуму про взаєморозуміння, зобов’язуючись провести переговори та досягти фінальної угоди протягом 60 днів. 23 червня Ормузька протока повністю відкрилася для глобального комерційного судноплавства на 60 днів, без стягнення транзитних зборів у цей період. Одночасно Міністерство фінансів США видало дозволи на експорт нафти, а Іран почав поступове розморожування $12 млрд закордонних активів.
Ринок швидко інтерпретував ці події як сигнали повернення пропозиції. Премія за ризик, сформована геополітичним конфліктом, була майже повністю нівельована за кілька тижнів. Деякі установи зазначають, що основна логіка торгівлі сирою нафтою змінилася з побоювань щодо дефіциту постачання у короткостроковій перспективі на очікування майбутнього надлишку пропозиції. Хоча геополітична волатильність може ще додавати короткострокові премії за ризик, вона вже не здатна змінити ширшу реструктуризацію фундаментальних чинників пропозиції та попиту.
Чому блокада Ормузької протоки не підтримала ціни на нафту?
Проблеми транзиту через Ормузьку протоку у ІІ кварталі проходили цикли «блокада — відкриття — новий конфлікт — нові переговори», але кожна ескалація дедалі менше впливала на ціни на нафту.
25 червня США та Рада співробітництва країн Перської затоки оприлюднили спільну заяву проти будь-яких транзитних зборів чи спроб контролювати Ормузьку протоку. Іран відповів жорстко: військово-морські сили Корпусу революційної гвардії попередили, що судна можуть проходити лише маршрутами, оголошеними Іраном, а порушники «будуть покарані». 26 червня США звинуватили Іран у нападі на вантажне судно під прапором Сінгапуру та завдали ударів по іранських військових об’єктах, спричинивши новий раунд військових дій між США та Іраном. 27 та 28 червня США здійснили послідовні авіаудари по прибережних цілях на півдні Ірану.
Попри цю серію ескалацій, ціни на нафту не повернулися до попередніх максимумів. Реакція ринку показала явний «ефект згасання» — кожен геополітичний шок спричиняв дедалі менші та короткочасніші зростання цін. Аналітики пояснюють це «зниженням ефективності геополітичних премій» — ринок навчився балансувати між протилежними наративами «відновлення пропозиції» та «геополітичного ризику».
Глибша причина полягає у тому, що ринок вже заклав у ціни очікування перебоїв у постачанні через Ормузьку протоку. Під час блокади ціни на нафту не вийшли з-під контролю не тому, що шок був незначним, а тому, що випуск запасів, альтернативи трубопроводів, збільшення резервних потужностей, зростання експорту США та зміщення джерел постачання поза Ормузькою протокою допомогли пом’якшити вплив обмежених поставок сирої нафти. Стійкість глобального енергетичного ланцюга перевершила попередні очікування ринку.
Чому переговори між США та Іраном змінилися з «бичачих» на «ведмежі» для цін на нафту?
Еволюція відносин між США та Іраном стала найдинамічнішою змінною у русі цін на нафту у ІІ кварталі. Спочатку ринок розглядав переговори як потенційно ведмежий фактор — будь-яка угода означає повернення іранської нафти на ринок і збільшення пропозиції. У міру просування переговорів ця логіка посилювалася і зрештою стала системною силою, що пригнічує ціни на нафту.
Меморандум про взаєморозуміння, оприлюднений 17 червня, містив зобов’язання США скасувати різні санкції проти Ірану згідно з графіком, визначеним у фінальній угоді, дозволити експорт іранської сирої нафти, нафтопродуктів та похідних, а також усіх супровідних сервісів — банківських, страхових, транспортних. Подальша заява Міністерства фінансів США підтвердила дозволи, що охоплюють виробництво, доставку та продаж іранської сирої нафти, нафтохімії та нафтопродуктів, а також навіть імпорт іранської нафти до США.
Це чітко окреслило шлях повернення іранської нафти на світовий ринок. У відповідь установи Волл-стріт колективно знизили свої прогнози цін на нафту. Goldman Sachs знизив прогноз ціни Brent у IV кварталі 2026 року з $90 до $80 за барель. Morgan Stanley двічі знижував прогноз протягом трохи більше двох тижнів.
Ще важливіше — довіра між США та Іраном залишається надзвичайно крихкою. Менше ніж за тиждень після підписання меморандуму сторони знову зіткнулися через питання транзиту Ормузькою протокою. Хоча згодом обидві сторони погодилися припинити бойові дії та відновити переговори, цей сценарій «переговори під час конфлікту» ще більше підвищив оцінку ринком невизначеності щодо виконання угоди — невизначеності, яка у ринкових наративах більше стосується перебоїв у темпах повернення пропозиції, ніж ризиків переривання постачання.
Як сформувалися очікування глобального надлишку нафти?
Якщо геополітичні чинники були «каталізатором» падіння цін на нафту у ІІ кварталі, то погіршення фундаментальних показників пропозиції та попиту стало глибшою «структурною силою».
З боку пропозиції ОПЕК+ продовжував збільшувати виробництво протягом ІІ кварталу. З квітня 2026 року група підвищила квоту майже на 600 тис. барелів на добу. У червні ОПЕК+ погодився підняти ціль виробництва на липень ще на 188 тис. барелів на добу — це четверте поспіль підвищення квот. Аналітики зазначають, що збільшення виробництва мало обмежений вплив під час закриття протоки, але після її відкриття ринок швидко перейшов від побоювань щодо дефіциту до страхів надлишку пропозиції. Це підтвердилося наприкінці ІІ кварталу — після відкриття протоки щонайменше 20 повністю завантажених танкерів із сумарно 35 млн барелів сирої нафти вирушили у рейси, а виробники Перської затоки швидко відновили простоюючі потужності.
Прогноз попиту був не менш похмурим. Міжнародне енергетичне агентство (IEA) у червневому звіті прогнозувало, що світовий попит на нафту у 2026 році знизиться на 1,1 млн барелів на добу у річному вимірі — це різке зниження на 700 тис. барелів на добу порівняно з травневим прогнозом. Управління енергетичної інформації США (EIA) передбачає зниження споживання нафти та інших рідких палив у 2026 році на 1,09 млн барелів на добу у річному вимірі. IEA зазначає, що основною причиною такого падіння попиту стали високі ціни на нафту та перебої у постачанні продуктів у ІІ кварталі, що призвело до річного зниження на 5 млн барелів на добу.
Довгострокові структурні тиски також наростають. IEA оцінює, що до кінця 2026 року світовий ринок нафти може повернутися до надлишку, а виробництво у 2027 році різко зросте до 110,3 млн барелів на добу, тоді як попит досягне лише 105,3 млн барелів на добу — потенційний надлишок близько 5 млн барелів на добу. Goldman Sachs попереджає, що щоденний надлишок сирої нафти може перевищити 3 млн барелів.
Одночасне погіршення з боку пропозиції та попиту сформувало повний фундаментальний наратив падіння цін на нафту у ІІ кварталі.
Чому логіка торгівлі на ринку змінилася з «страху дефіциту» на «оцінку надлишку»?
Найглибша зміна на ринку сирої нафти у ІІ кварталі — це не сама ціна, а фундаментальний зсув у логіці торгівлі.
З початку року до квітня центральний наратив ринку був «дефіцит пропозиції» — блокада Ормузької протоки, ескалація конфлікту на Близькому Сході та ризики порушення глобальних ланцюгів постачання піднімали ціни на нафту. Після травня, у міру просування переговорів між США та Іраном, ринок почав заздалегідь враховувати відновлення пропозиції. Після підписання меморандуму у червні цей зсув прискорився — турботи змістилися від дефіциту до надлишку.
Ця зміна чітко відобразилася у структурі цін. WTI поступово відступав від максимумів І кварталу до близько $70 за барель, а геополітичні премії майже зникли. Деякі установи вважають, що більшість геополітичних премій за ризик вже розчинені, і ціни на нафту повернулися до траєкторії, обумовленої фундаментальними чинниками.
Варто зазначити, що це падіння було не просто «вся ведмежа інформація вже врахована», а радше переоцінка ринком середньострокової динаміки балансу пропозиції та попиту. Учасники вже не зосереджуються лише на негайних перебоях у постачанні, а проактивно враховують завершення скорочень виробництва ОПЕК+ і очікуване зростання пропозиції поза ОПЕК+ у 2026 році. Поточний баланс пропозиції та попиту все ще показує надлишок, і тиск на ціни може зберігатися протягом року.
Які ключові змінні впливатимуть на ціни на нафту у ІІІ кварталі?
З початком ІІІ кварталу ціноутворення на ринку сирої нафти обертатиметься навколо кількох основних змінних.
Перша — статус транзиту через Ормузьку протоку. Хоча США та Іран погодилися на припинення вогню і відновили переговори, протока фактично працює за «подвійними правилами»: Іран вимагає від усіх суден звітувати військово-морським силам Корпусу революційної гвардії та дотримуватися визначених маршрутів, а США продовжують акцентувати на ескорті та альтернативних каналах. Для комерційних суден найбільший ризик — це співіснування суперечливих правил, несумісних стандартів та конфліктів між органами контролю. Якщо станеться новий напад на велике комерційне судно, ціни на нафту можуть тимчасово отримати підтримку.
Друга — прогрес 60-денних переговорів між США та Іраном. Меморандум встановлює 60-денний дедлайн для фінальних переговорів, який може бути продовжений за взаємною згодою. Однак сторони ще не розпочали змістовні дискусії щодо ядерного питання. Найбільша зовнішня змінна — Ізраїль: припинення вогню у Лівані — перший тест для угоди, і якщо бойові дії відновляться на півдні Лівану, Іран може швидко повторно заблокувати протоку, зірвавши процес деескалації у будь-який момент.
Третя — темпи відновлення попиту. IEA очікує, що у ІІІ кварталі попит на нафту впаде на 1,7 млн барелів на добу у річному вимірі, але у IV кварталі може відбутися відновлення до річного зростання на 1,1 млн барелів на добу. Якщо попит відновиться швидше, це частково компенсує тиск надлишку пропозиції.
Четверта — політика виробництва ОПЕК+. За поточних рівнів цін, чи продовжить ОПЕК+ нарощувати виробництво, безпосередньо вплине на сприйняття балансу пропозиції та попиту на ринку.
Підсумок
У ІІ кварталі 2026 року WTI впав майже на 15 %, а Brent — більш ніж на 19 %, обидва показали найбільші квартальні зниження з часів пандемії. Це падіння було спричинене не одним фактором, а сукупністю згасання геополітичних премій за ризик, очікувань повернення іранської нафти, безперервного збільшення виробництва ОПЕК+ та слабкого глобального попиту.
Від блокади до відкриття Ормузької протоки, від військових протистоянь між США та Іраном до підписання меморандуму про взаєморозуміння — ціноутворення геополітичного ризику на ринку пройшло повний цикл: від «панічної премії» до «згортання премії». Тим часом IEA та EIA різко знизили прогнози глобального попиту на нафту, ОПЕК+ продовжував нарощувати виробництво, а глобальний ринок нафти змінив логіку торгівлі з «страху дефіциту» на «очікування надлишку».
Дивлячись на ІІІ квартал, статус транзиту через Ормузьку протоку, прогрес 60-денних переговорів між США та Іраном, темпи відновлення глобального попиту та політика виробництва ОПЕК+ будуть ключовими змінними для визначення напрямку цін на нафту. Базовий сценарій, який наразі врахований ринком, — це поступове відновлення пропозиції та помірне відновлення попиту, але висока невизначеність геополітики означає, що будь-яка несподівана подія може спричинити різку переоцінку цін.
FAQ
Q1: Наскільки впала WTI у ІІ кварталі?
Станом на 1 липня 2026 року ф’ючерси на WTI знизилися майже на 15 % у ІІ кварталі, а лише у червні падіння перевищило 18 %. Ф’ючерси на Brent впали більш ніж на 19 % у ІІ кварталі, а у червні обвалилися на 21 %.
Q2: Чому конфлікт навколо Ормузької протоки не підняв ціни на нафту?
Ринок вже заклав у ціни очікування перебоїв у постачанні через Ормузьку протоку — випуск запасів, альтернативи трубопроводів, збільшення резервних потужностей, зростання експорту США та зміщення джерел постачання поза Ормузькою протокою допомогли пом’якшити вплив обмежених поставок сирої нафти. Крім того, після підписання меморандуму про взаєморозуміння між США та Іраном ринок більше зосередився на очікуваному збільшенні пропозиції через повернення іранської нафти, ніж на короткострокових ризиках перебоїв постачання через конфлікт.
Q3: Звідки виникли очікування глобального надлишку нафти?
З боку пропозиції ОПЕК+ збільшив квоти виробництва майже на 600 тис. барелів на добу з квітня. З боку попиту IEA очікує, що світовий попит на нафту у 2026 році знизиться на 1,1 млн барелів на добу у річному вимірі. IEA також прогнозує, що у 2027 році глобальна пропозиція нафти може досягти 110,3 млн барелів на добу, а попит становитиме лише 105,3 млн барелів на добу, створюючи потенційний надлишок близько 5 млн барелів на добу.
Q4: Переговори між США та Іраном — бичачі чи ведмежі для цін на нафту?
У короткостроковій перспективі — ведмежі. Меморандум про взаєморозуміння дозволяє експорт іранської сирої нафти та нафтопродуктів, охоплюючи банківські, судноплавні, страхові та всі супровідні сервіси. Ринок сприймає це як передумову масштабного повернення іранської нафти, що посилює побоювання щодо надлишку пропозиції. Однак самі переговори дуже невизначені — будь-який зворотний рух може тимчасово спричинити відновлення цін на нафту.
Q5: Чи підтримує Gate торгівлю активами, пов’язаними з нафтою?
Gate запустив справжню торгівлю американськими акціями, підтримуючи понад 10 000 цінних паперів, що котуються у США, включаючи енергетичні акції та ETF, які мають високу кореляцію з цінами на нафту. Інвестори можуть зручно брати участь у інвестиціях та управлінні ризиками на енергетичному ринку через платформу Gate.
